Книга «І будуть люди» Анатолія Дімарова – історія про життя українського села у важкі часи. Автор показує долі звичайних людей Полтавщини у перше десятиліття після програшу УНР у радянсько-українській війні 1917-1921 рр., які працюють, кохають, створюють сім’ї та намагаються вижити серед постійних змін. У книзі багато щирих і дуже життєвих моментів, тому героям легко співпереживати.
Особливо сильне враження справляє те, як у романі описані колективізація та Голодомор. Люди втрачають не тільки майно, а й спокій, віру у майбутнє та навіть близьких. Автор не прикрашає події і показує все просто та чесно. Через це книга читається емоційно і місцями дуже важко.
Попри сумні події, у романі є місце для тепла і людяності. Герої підтримують одне одного, закохуються, мріють і намагаються не втратити себе. Саме завдяки таким моментам історія не здається повністю безнадійною. Книга добре показує, наскільки сильними можуть бути люди навіть у страшні часи.
Це не просто роман про історію України, а твір про людські долі та пам’ять. Після прочитання залишається багато думок про минуле і про те, як важливо говорити правду про такі події. Книга глибока, емоційна і точно запам’ятовується надовго.
«І будуть люди» – захоплива книга від Анатолій Дімаров , яку ви можете обговорювати, цитувати та знаходити цікаві рецензії на нашому сайті UA-Read. Тут ви знайдете опис, цитати, аудіокнигу (якщо є) та відгуки інших читачів.
Ми не надаємо повні версії книг або файли fb2, txt, rtf, epub, mobi, pdf, щоб скачати безкоштовно, але ви можете читати онлайн «І будуть люди» Анатолій Дімаров легальний PDF фрагмент від правовласника українською мовою. А для того щоб читати повністю книгу «І будуть люди» на телефоні Iphone, IPad з ОС iOS або Android, а також комп'ютері - необхідно купити книжку.
Ми допоможемо вам обрати наступну захопливу історію для читання. Долучайтеся до світу літератури разом з UA-Read!
Цитати з книги «І будуть люди» Анатолій Дімаров
Бо не вороги страшні — страшні зрадливі друзі.Всі тільки й кричать: «Свобода! Свобода!» А з чим її їсти — ніхто толком не знає.Жінок теж, Соломоновичу, люблять... Тільки один любить її лишень тоді, як зверху лежить, а в другого любов ота не згаса, як вона захворіє та їй догляд потрібний.Та щось таки бачу, — вийнявши із рота люльку, відповів мирно козак. — Тільки дуже дрібне. Ніяк, пробачайте, не розберу: гівно чи людина.Читати онлайн книгу «І будуть люди» Анатолій Дімаров
I-budut-lyudyФрагмент книги для безкоштовного ознайомлення
