Чому зараз на Сході України відбуваються воєнні події і чи пов’язані вони зі сталінськими репресіями? Чи може втрата пам’яті однієї людини вплинути на наступні покоління? Книга «Амадока» Софії Андрухович про катастрофу однієї людини в масштабі країни. Автор не просто так назвав книгу на честь найбільшого озера, яке, можливо, насправді існувало, але доказів цьому недостатньо.
Головний герой – учасник бойових дій, який просто дивом залишився живим. Здається, його хтось оберігав згори або він справді витягнув щасливий білет. Але чоловік повністю втратив пам’ять – він навіть не пам’ятає свого імені, не впізнає близьких. Начебто в нього почалося абсолютно нове життя, яке по-справжньому лякає.
Але любов іншої людини, турбота і терпіння допомагають головному герою прийти до тями і рухатися далі. Але примари минулого його не відпускають. У книзі автор порушує не просто питання про те, як військові починають життя з чистого аркуша після серйозних поранень, а й важливі соціальні, культурні, політичні питання, про які не можна мовчати. Глибокий, сумний, але водночас дуже зворушливий роман, який варто прочитати.
«Амадока» – захоплива книга від Софія Андрухович , яку ви можете обговорювати, цитувати та знаходити цікаві рецензії на нашому сайті UA-Read. Тут ви знайдете опис, цитати, аудіокнигу (якщо є) та відгуки інших читачів.
Ми не надаємо повні версії книг або файли fb2, txt, rtf, epub, mobi, pdf, щоб скачати безкоштовно, але ви можете читати онлайн «Амадока» Софія Андрухович легальний PDF фрагмент від правовласника українською мовою. А для того щоб читати повністю книгу «Амадока» на телефоні Iphone, IPad з ОС iOS або Android, а також комп'ютері - необхідно купити книжку.
Ми допоможемо вам обрати наступну захопливу історію для читання. Долучайтеся до світу літератури разом з UA-Read!
Цитати з книги «Амадока» Софія Андрухович
Бути частиною спільноти в розумінні Сковороди суперечило тому, щоб залишатись собою, любити себе, ставати вільним і чистим, зливатися з Богом. Усе це робилося можливим щойно на відстані від людей, у відокремленості від світу, наодинці. Звідси й напис на надмогильному камені: «Світ ловив мене, та не впіймав». Таке симпатичне, наївне вихваляння, схоже на інший напис на іншій могилі: «Я ж казав вам усім, що хворий!»Іноді найбільше, що можна зробити для когось важливого - це більше ніколи його не бачити.Бо почуття не схожi на чистi барви : вони завжди сплави.У цих старих фотографіях - сама екзистенція ,її дистилят. Краплина загуслої смоли, майже бурштин.Читати онлайн або скачати книгу «Амадока» Софія Андрухович
Фрагмент книги для безкоштовного ознайомлення
